10. Психіатрична допомога під час війни Росії проти України

Зміни потоку хворих і кадрового складу

Ілюстрація (10. Допомога під час війни)Збільшити

У перші місяці повномасштабного російського вторгнення частина людей втратила дорогу до звичної лікарні, частина виїхала разом із родиною, інших евакуювали зі стаціонару. Спостереження 30 психіатричних закладів за 2022 рік відтворює цей злам: середнє число місячних госпіталізацій на заклад зменшилося з 432,2 у січні до 333,7 у квітні й піднялося до 360,9 у липні. Одночасно середнє число психіатрів скоротилося з 34,9 до 29,6, медичних сестер — зі 142,6 до 122,9. [213, 214]

Дворічне продовження дослідження простежило 25 лікарень, що взяли участь у всіх хвилях. У цій групі місячний потік зріс із 433,4 госпіталізації на заклад у січні 2022 року до 552,0 у квітні 2024-го; середнє число психіатрів за той самий час зменшилося з 40,0 до 30,9. Кількість ліжок змінилася з 435,8 до 415,0, без статистично значущої різниці. Отже, більший потік хворих зустрічав менший лікарський склад. [215]¹⁸

Станом на квітень 2024 року частка переміщених працівників у досліджених установах сягала 21,7%. Маршрути переведення пацієнтів переважно починалися на сході й півдні. Приймальна лікарня брала на себе продовження призначень, відновлення документації та встановлення контакту з близькими, які могли перебувати в іншій області або за кордоном. [215]

Установи на окупованих територіях і після евакуації

Російська окупація перервала зв’язки між установами, їхніми власниками, родинами й українськими службами. У відповіді Нацсоцслужби, оприлюдненій у червні 2025 року, йшлося про 15 психоневрологічних інтернатів, що територіально залишилися під окупацією; на 1 січня 2022 року в них проживали майже 3 тисячі людей. У Луганській області швидка окупація перервала евакуацію 327 пацієнтів Сватівської психіатричної лікарні. Переведення великих груп потребує транспорту, супроводу, запасу препаратів і підготовлених місць догляду.¹⁷ [171]

Після звільнення Херсона у листопаді 2022 року з обласного психіатричного закладу впродовж місяця евакуювали 257 пацієнтів. Бахмутський психоневрологічний інтернат згодом відновив роботу на Полтавщині, розгорнувши 100 ліжок. За кожним таким переміщенням стояло відновлення щоденної допомоги: хто видає ліки, де зберігається медична історія, як родина знаходить свого близького й хто продовжує клінічне спостереження. [171]

Симптоми в цивільного населення

Вересневе онлайн-опитування 2023 року охопило 2 050 дорослих. Скринінгові критерії принаймні одного з семи розладів виконували 36,3% учасників; двох або більше — 16,2%. Найчастіше виявляли генералізовану тривогу, затяжне горювання та посттравматичні симптоми. Фінансові труднощі й порушення звичного життя внаслідок російського вторгнення 2014 року були пов’язані з кількома групами симптомів. Вимушене переміщення після повномасштабного вторгнення 2022-го окремо пов’язувалося з комплексними посттравматичними симптомами. [216]¹⁹

У жінок частіше виявляли тривожні й депресивні симптоми, у чоловіків — проблеми, пов’язані з алкоголем і канабісом. На сході частка позитивного скринінгу будь-якого з досліджених розладів становила 41,7%, на заході — 30,5%. Такий профіль потреб поєднує травматичний досвід, втрату, економічну тривогу й уживання речовин; клінічна співбесіда часто охоплює кілька цих тем одночасно. [216]

Домашні візити й робота з родиною

Ілюстрація (10. Допомога під час війни)Збільшити

Початковий досвід 14 громадських команд дає докладний портрет роботи ще до повномасштабного вторгнення. У квітні–грудні 2021 року вони супроводжували 947 людей, середній вік яких становив 44 роки. Розлади шизофренічного спектра переважали — 72,3% серед учасників із відповідними діагностичними даними. У середньому три з шести облікованих контактів відбувалися в громаді; домашні візити поєднували з медикаментозною, психосоціальною та загальномедичною допомогою. [196]

Серед 742 людей із парними клінічними оцінками у 243 стан поліпшився, у 451 залишився стабільним. У 304 із парними оцінками WHODAS медіана показника обмеження функціонування зменшилася з 62,50 до 58,33 приблизно за десять тижнів. Частіша робота з родиною й підтримка включення в громаду були пов’язані з кращою динамікою функціонування. У регіоні, охопленому бойовими діями, клінічне поліпшення було менш імовірним. [196]²⁰

Наступний етап розбудови — центри психічного здоров’я при загальних лікарнях із амбулаторною та виїзною роботою. Програма оцінювання, опублікована 2026 року, передбачає облік охоплення, клінічних результатів, прийняття моделі фахівцями та її стійкості. У повсякденній роботі ці питання мають конкретний вигляд: скільки людей продовжують контакти, як змінюються симптоми й функціонування, як часто команда виїжджає та як передає складний випадок до лікарні. [217]

Перебудова роботи обласного відділення

У відділенні №8 Кіровоградської обласної психіатричної лікарні середня тривалість перебування скоротилася з 41,5 дня у 2022 році до 32,0 у 2023-му, 31,5 у 2024-му й 19,6 дня в першому кварталі 2025-го. Паралельно змінився склад виписаних пацієнтів: частка розладів шизофренічного спектра зменшилася з 54,94% до 15,15%, невротичних і пов’язаних зі стресом — зросла з 8,43% до 25,59%, розладів унаслідок вживання речовин — з 8,43% до 30,30%. [218]

Таке поєднання змін означає інший темп приймання, діагностики й виписки. У першому кварталі 2025 року для органічних розладів стаття наводить середнє перебування 35,72 дня, для афективних — 39,33, а для розладів унаслідок вживання речовин — близько шести днів. Загальна середня тривалість складається з клінічно різних маршрутів. Для короткого епізоду лікування особливо важливими стають контакт після виписки, продовження терапії залежності й можливість швидкого повторного оцінювання. [218]

Безперервність лікування залежностей

На 1 січня 2026 року Центр громадського здоров’я обліковував 32 975 пацієнтів замісної підтримувальної терапії; 21 739 лікувалися в комунальних закладах. У Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях сім закладів продовжували допомогу 1 616 людям. Програма працювала одночасно через відкриття нових пунктів, переведення пацієнтів і реорганізацію установ. [151]

У 2025 році через наближення фронту припинив роботу пункт у Костянтинівці, пацієнтів перевели до Слов’янська. Із Добропілля направляли до Краматорська та закладів Павлограда й Дніпра. За підсумком ЦГЗ, переведення з двох закритих донецьких пунктів забезпечили зі збереженням терапії. У Краснопіллі причиною припинення роботи стали близькість фронту й руйнування після обстрілу; допомогу продовжили в інших закладах Сумщини. [151]

У такому переїзді клінічний зв’язок тримається на підтвердженні останньої дози, узгодженні наступної видачі й передачі відомостей про супутні препарати. Для людини з ВІЛ або туберкульозом той самий маршрут охоплює ще й продовження специфічного лікування. Місце видачі ліків стає щоденною опорою, яка має переміщуватися разом із пацієнтом. [120, 151]

Військові, ветерани й соматична реабілітація

Після поранення психіатрична допомога може розгортатися всередині хірургічного й реабілітаційного маршруту. Біль, порушення сну, наслідки черепно-мозкової травми, депресивні й посттравматичні симптоми впливають на фізичне відновлення та стосунки в родині. За повідомленням ВООЗ, до кінця 2024 року навчання пройшли мультидисциплінарні команди 28 неспеціалізованих стаціонарних реабілітаційних відділень з одинадцяти областей. [219]

Для ветеранів і визначених категорій членів їхніх сімей діє також програма Мінветеранів: соціально-психологічна підтримка, спеціалізована психологічна допомога та комплексна медико-психологічна реабілітація. До надавача з офіційного реєстру можна звернутися безпосередньо або за направленням лікаря; допомога надається амбулаторно, стаціонарно чи дистанційно. Психіатричне лікування за Програмою медичних гарантій і ветеранська психологічна підтримка утворюють два можливі входи до допомоги залежно від клінічної потреби. [220, 190]

Права і щоденні умови лікування

Стаття 14 Закону «Про психіатричну допомогу» пов’язує недобровільну госпіталізацію з тяжким психічним розладом, потребою в стаціонарному обстеженні або лікуванні та безпосередньою небезпекою чи нездатністю задовольняти основні життєві потреби. Після госпіталізації комісія психіатрів проводить огляд упродовж 24 годин; за наявності підстав заклад звертається до суду. Подальше утримання супроводжується повторними оглядами й судовим контролем. [204]

Під час візиту до Черкаської обласної дитячої лікарні 31 липня 2026 року Національний превентивний механізм зафіксував діючий центр психічного здоров’я, ігрову кімнату, простір емоційного розвантаження та облаштоване укриття. Водночас у психіатричному відділенні палату, названу ізолятором, використовували як наглядову з відеокамерою всупереч нормативним вимогам; бракувало медичного персоналу. Наявність обладнання й захищеного простору поєднувалася з конкретними проблемами приватності та навантаження на чергову команду. [221]

Житло після лікарні й евакуації

Стратегія деінституціалізації догляду за дорослими до 2034 року передбачає розвиток соціальних послуг у громаді, зокрема підтриманого проживання. В операційному плані на 2025–2027 роки це пов’язано з оцінкою потреб, підготовкою місцевих служб і переходом від великих інтернатів до індивідуальнішого догляду. [192]

У пілоті для внутрішньо переміщених людей старшого віку й людей з інвалідністю станом на 23 липня 2026 року брали участь 91 надавач; із серпня 2024-го договори уклали з 675 отримувачами двох послуг разом — стаціонарного догляду та підтриманого проживання. Окремий план на 2026 рік передбачав близько 3 000 отримувачів підтриманого проживання. У звіті за 2025 рік Харківщина повідомляла про початок такої послуги для восьми людей у конкретному центрі та підготовку приміщень в інших громадах. [222, 223]

Після евакуації місце проживання визначає доступну аптеку, дорогу до лікаря й коло людей, які можуть допомогти. Стабільна адреса дозволяє команді домовитися про візит, родині — розподілити догляд, а самому пацієнтові — відновлювати звичний день. Саме з цих повторюваних дій складається тривале відновлення.